The losses

At the time the two male family members lost their lives, everyone else in the family had already been evacuated from the area, Oksana only a few days prior. Her husband stayed behind to take care of his elderly father who was too disabled to be evacuated safely. On a day that seemed temporarily calmer, Igor had decided to go out to buy fresh bread as some of the supermarkets were still open. As he was passing a park, a round of mortar shelling began and he was fatally hit. Some volunteers tried to come by from time to time to provide Adolf with food, but in very short time he died from the lack of care, most likely around 3 days after the death of his son, though no one knows exactly when.  

Thinking back

Igor had been a carpenter, specializing in wooden stairs. He died at the age of 50, his father 84 when he lost his life. “He loved kids, and the kids loved him,” Oksana remembers when asked to describe her husband, “He wanted a lot of grandchildren.” Igor left behind two children of his own, 14-year-old Eugen and an older son, 28 years old. When asked about the future, Oksana explains that a year has passed since the deaths, but she feels no hope, sees no future.

Russian aggression

“Europeans have to know and have to imagine and understand how cruel the Russians are – how out of their own humanity,” Oksana states. “They are killing Ukrainians without any reason.” She sees Russia as a country of war which continually will provide and involve itself in different wars. “They will always engage in war; they cannot live without war and aggression.” It is important, Oksana explains, that Europe realizes this and sees that when Russia gains access to even just a bit more money, they will invest it in war.

No help

Oksana asked the government for humanitarian aid after the deaths of Eugen’s father and grandfather but was told that since she is not a temporarily displaced person or a relative of soldiers, she does not qualify. Their house has not been completely destroyed, only their roof has been damaged, so they are not eligible for additional support. Because of her dire financial situation, Oksana has been forced to move Eugen to another school. His original school had begun requesting too much financial help from the students’ parents for repairs, private guards, supplies and other expenses. With only a small pension she receives because of her husband’s death, Oksana felt like she had no choice but to move Eugen.

Support our work

Втрати

На момент загибелі дідуся та батька Євгена,  всі інші члени сім'ї вже були евакуйовані з цієї зони, а Оксана була евакуйована лише за кілька днів до їх загибелі. Її чоловік залишився, щоб піклуватися про свого літнього батька, людиною з інвалідністю, щоб безпечно евакуюватися разом з ним. У день, який здавався тоді  більш спокійним, Ігор вирішив піти купити свіжого хліба, оскільки деякі супермаркети все ще були відкриті. Коли він проходив повз парк, почався мінометний обстріл, і він отримав смертельне поранення. Деякі волонтери намагалися час від часу приходити і годувати Адольфа, але за дуже короткий час він помер від відсутності догляду, швидше за все, приблизно через 3 дні після загибелі сина (хоча ніхто не знає точно, коли це сталося).

Згадуючи минуле

Ігор був столярем, спеціалізувався на дерев'яних сходах. Він загинув у віці 50 років, його батько загинув у 84 роки. “Він любив дітей, а діти любили його”-, згадує Оксана, коли її попросили описати чоловіка, - “Він хотів багато онуків”. У Ігоря залишилося двоє власних дітей, 14-річний Євген і старший син, котрому 28 років. На питання про майбутнє Оксана пояснює, що минув рік після загибелі її близьких людей, але вона не відчуває надії, не бачить майбутнього.

російська агресія

“Європейці повинні знати, повинні уявляти і розуміти, наскільки росіяни жорстокі, наскільки вони нелюдяні”, - стверджує Оксана. “Вони вбивають українців без жодної причини”. Вона бачить росію як країну війни, яка постійно буде приймати участь у війнах та створювати нові. “Вони завжди будуть воювати, вони не можуть жити без війни та агресії”. Важливо -, пояснює Оксана,- щоб Європа усвідомила це і побачила, що коли росія отримає доступ до хоч трохи більших грошей, вона вкладатиме їх у війну.

Без допомоги

Oksana asked the government for humanitarian aid after the deaths of Eugen’s father and grandfather but was told that since she is not a temporarily displaced person or a relative of soldiers, she does not qualify. Their house has not been completely destroyed, only their roof has been damaged, so they are not eligible for additional support. Because of her dire financial situation, Oksana has been forced to move Eugen to another school. His original school had begun requesting too much financial help from the students’ parents for repairs, private guards, supplies and other expenses. With only a small pension she receives because of her husband’s death, Oksana felt like she had no choice but to move Eugen.

Підтримайте нашу роботу

Die Verluste

Zu dem Zeitpunkt, als die beiden männlichen Familienmitglieder ums Leben kamen, waren alle anderen Familienmitglieder bereits aus dem Gebiet evakuiert worden, Oksana erst ein paar Tage zuvor. Ihr Mann blieb zurück, um sich um seinen älteren Vater zu kümmern, der zu behindert war, um sicher evakuiert zu werden. An einem Tag, der vorübergehend ruhiger zu sein schien, beschloss Igor, frisches Brot zu kaufen, da einige Supermärkte noch geöffnet waren. Als er an einem Park vorbeikam, begann ein Mörsergeschoss und er wurde tödlich getroffen. Einige Freiwillige versuchten, Adolf von Zeit zu Zeit mit Lebensmitteln zu versorgen, aber schon nach kurzer Zeit starb er an den Folgen der mangelnden Versorgung, wahrscheinlich etwa drei Tage nach dem Tod seines Sohnes, obwohl niemand genau weiß, wann.

Zurückdenkend

Igor war Schreiner und hatte sich auf Holztreppen spezialisiert. Er starb im Alter von 50 Jahren, sein Vater war 84, als er sein Leben verlor. “Er liebte Kinder, und die Kinder liebten ihn”, erinnert sich Oksana, als sie gebeten wird, ihren Mann zu beschreiben, “Er wollte viele Enkelkinder haben.” Igor hinterließ zwei eigene Kinder, den 14-jährigen Eugen und einen älteren Sohn, 28 Jahre alt. Auf die Frage nach der Zukunft erklärt Oksana, dass seit den Todesfällen ein Jahr vergangen ist, aber sie spürt keine Hoffnung, sieht keine Zukunft.

Russische Aggression

“Die Europäer müssen wissen und sich vorstellen und verstehen, wie grausam die Russen sind - wie sehr sie sich von ihrer eigenen Menschlichkeit entfernt haben”, sagt Oksana. “Sie töten die Ukrainer ohne jeden Grund.” Sie sieht Russland als ein Land des Krieges, das sich immer wieder in verschiedene Kriege einmischen wird. “Sie werden sich immer in Kriege einmischen; sie können nicht ohne Krieg und Aggression leben.” Es ist wichtig, erklärt Oksana, dass Europa dies erkennt und sieht, dass Russland, wenn es auch nur ein bisschen mehr Geld zur Verfügung hat, es in den Krieg investieren wird.

Keine Unterstützung

Oksana hat nach dem Tod von Eugens Vater und Großvater bei der Regierung um humanitäre Hilfe gebeten, aber man sagte ihr, dass sie nicht zu den vorübergehend Vertriebenen oder den Angehörigen von Soldaten gehöre und daher keinen Anspruch habe. Ihr Haus wurde nicht vollständig zerstört, nur das Dach wurde beschädigt, so dass sie keine zusätzliche Unterstützung erhalten. Aufgrund ihrer schwierigen finanziellen Lage war Oksana gezwungen, Eugen auf eine andere Schule zu schicken. Seine ursprüngliche Schule hatte begonnen, von den Eltern der Schüler zu viel finanzielle Unterstützung für Reparaturen, private Wächter, Material und andere Ausgaben zu verlangen. Da sie aufgrund des Todes ihres Mannes nur eine kleine Rente erhält, sah sich Oksana gezwungen, Eugen zu versetzen.

Tabene

På det tidspunkt, hvor Igor og Adolf mistede livet, var alle de andre i familien allerede evakueret fra området, Oksana kun få dage forinden. Hendes mand var blevet tilbage for at tage sig af sin gamle far, som var for handicappet til at blive evakueret sikkert. En af dagene virkede situationen mere rolig, og Igor besluttede sig for at gå ud og købe frisk brød i et af de supermarkeder, som stadig var åbne. Ligesom han passerede en park, begyndte et mortérangreb, hvor han blev dræbt. Nogle frivillige forsøgte at forsyne Adolf med mad, men han døde kort tid efter som følge af manglende pleje. Ingen ved præcist hvornår, men han døde formentlig 3 dage efter sin søns død.

Tilbageblik

Igor var tømrer med speciale i trapper. Han døde i en alder af 50 år, hans far var 84, da han mistede livet. “Han elskede børn, og børnene elskede ham,” husker Oksana, når hun beskriver sin mand, “Han drømte om at få mange børnebørn.” Igor efterlod sig to børn, 14-årige Eugen og en ældre søn på 28 år. Når Oksana bliver spurgt om fremtiden, forklarer hun, at der er gået et år siden dødsfaldene, men hun føler ingen håb, eller ser nogen fremtid.

Den russisk aggression

“Europæerne skal forstå, forestille sig og vide, hvor grusomme russerne er - hvordan de har mistet deres egen medmenneskelighed,” fastslår Oksana. “De dræber ukrainere uden grund.” Hun ser Rusland som et krigsførende land, der kontinuerligt vil involvere sig i krige. “De vil altid engagere sig i krig; de kan ikke leve uden krig og aggression.” Oksana understreger vigtigheden af, at Europa indser disse mekanismer, og at vi forstår, at når Rusland får adgang blot til få midler, så vil de investere dem i krig.

Uden hjælp

Efter Igor og Adolfs tragiske dødsfald bad Oksana regeringen om humanitær hjælp. Beskeden fra regeringen var, at eftersom de ikke var midlertidigt fordrevne eller pårørende til soldater, så var de ikke berettiget til støtte. Da deres hus er ikke totalskadet, det er 'kun' taget, som er beskadiget, så har de heller ikke ret til hjælp i den sammenhæng. På grund af den vanskelige økonomiske situation har Oksana været tvunget til at flytte Eugen til en anden skole. Den oprindelige skole begyndte at opkræve alt for mange penge fra elevernes forældre til reparationer, private vagter, forsyninger og andre udgifter. Da Igor døde, modtog Oksana kun en lille pension, og derfor følte hun ikke, at hun havde noget andet valg end at flytte Eugen til en ny skole.

Zaudējumi

Laikā, kad abi vīriešu dzimtas locekļi zaudēja dzīvību, visi pārējie ģimenes locekļi jau bija evakuēti no šīs teritorijas, Oksana – tikai dažas dienas iepriekš. Viņas vīrs palika, lai rūpētos par savu gados veco tēvu, kurš bija pārāk nespējīgs, lai viņu varētu droši evakuēt. Dienā, kas uz brīdi šķita mierīgāka, Igors bija nolēmis doties nopirkt svaigu maizi, jo daži lielveikali vēl bija atvērti. Kad viņš gāja garām parkam, sākās mīnmetēju apšaude, un viņš tika nāvējoši ievainots. Daži brīvprātīgie laiku pa laikam centās iegriezties, lai sagādātu Ādolfam pārtiku, taču ļoti īsā laikā viņš nomira no aprūpes trūkuma, visticamāk, aptuveni 3 dienas pēc dēla nāves, lai gan neviens precīzi nezina, kad.

Kavējoties atmiņās

Igors bija namdaris, specializējies koka kāpņu izgatavošanā. Viņš nomira 50 gadu vecumā, viņa tēvs 84 gadu vecumā. “Viņš mīlēja bērnus, un bērni mīlēja viņu,” atceras Oksana, lūgta raksturot savu vīru, “viņš gribēja daudz mazbērnu.” Igors aiz sevis atstāja divus savus bērnus – četrpadsmitgadīgo Jevgēniju un 28 gadus veco vecāko dēlu. Jautāta par nākotni, Oksana skaidro, ka kopš viņu nāves ir pagājis gads, bet viņa nejūt nekādu cerību, neredz nākotni.

Krievijas agresija

“Eiropiešiem ir jāzina, jāiztēlojas un jāsaprot, cik nežēlīgi ir krievi – cik ļoti viņi ir tālu no cilvēcības,” apgalvo Oksana. “Viņi nogalina ukraiņus bez jebkāda iemesla.” Viņa Krieviju redz kā kara valsti, kas nepārtraukti bruņojas un iesaistīsies dažādos karos. “Viņi vienmēr iesaistīsies karā, viņi nevar dzīvot bez kara un agresijas.” Ir svarīgi, skaidro Oksana, lai Eiropa to apzinātos un redzētu, ka tad, kad Krievija iegūs piekļuvi kaut nedaudz lielākai naudas summai, tā to ieguldīs karā.

Bez palīdzības

Oksana pēc Jevgēnija tēva un vectēva nāves lūdza valdībai humāno palīdzību, bet saņēma atbildi, ka, tā kā viņa nav uz laiku pārvietota persona vai karavīru radiniece, viņai nav tiesību uz to. Viņu māja nav pilnībā sagrauta, bojāts ir tikai jumts, tāpēc viņi nevar pretendēt uz papildu atbalstu. Sliktās finansiālās situācijas dēļ Oksana bija spiesta pārcelt Jevgēniju uz citu skolu. Viņa sākotnējā skola bija sākusi prasīt pārāk lielu finansiālu palīdzību no skolēnu vecākiem par remontdarbiem, privātajiem apsargiem, mācību piederumiem un citiem izdevumiem. Tā kā vīra nāves dēļ viņa saņem tikai nelielu pensiju, Oksanai šķita, ka viņai nav citas izvēles, kā vien pārcelt Jevgēniju.

ATBALSTI MŪSU DARBU