23 hours

Together with his mother, Georgian father, grandmother and their two cats, the family decided to flee. It took them 23 hours to reach Poland. First by train from Kharkiv to Lviv and from there they hired a taxi. The driver took them as close as possible to the border. They had to walk the remaining kilometers on foot, in the cold.

The many wars

Ramas wasn’t really afraid when the war started, but it was also not his first time experiencing it. The family were earlier forced to flee from Donetsk when Russia invaded the region in 2014, and his father is a veteran from the Russian war against Georgia in 2008. Therefore, Ramas has heard stories about war from an early age.

Staying in Poland

When meeting Ramas, he had spent one day in Poland. By then, he was not thinking about the future, it was just a matter of survival. He went to live in an area close to Warsaw with relatives. Hoping for the war to end quickly, so they could go home and rebuild their lives.

Support our work

23 ГОДИНИ

Разом з матір'ю, батьком, що є грузином, бабусею та двома котами сім'я вирішила тікати. Їм знадобилося 23 години, щоб дістатися Польщі. Спочатку їхали поїздом з Харкова до Львова, а звідти найняли таксі. Водій підвіз їх якомога ближче до кордону. Решту кілометрів їм довелося пройти пішки, на морозі.

БАГАТО ВІЙН

Рамаз не дуже злякався, коли почалася війна, але й це був не перший його досвід. Раніше сім'я була змушена тікати з Донецька, коли Росія вторглася в регіон у 2014 році, а його батько - ветеран війни Росії проти Грузії у 2008 році. Тому Рамаз чув історії про війну з раннього дитинства.

ПЕРЕБУВАННЯ В ПОЛЬЩІ

На момент нашої зустрічі з Рамазом, він провів лише один день у Польщі. На той час він не думав про майбутнє, це було просто питанням про виживання. Він поїхав жити у район неподалік від Варшави, до родичів. Сподівався, що війна швидко закінчиться, і вони зможуть повернутися додому і почати нове життя.

Підтримайте нашу роботу

23 Stunden

Zusammen mit seiner Mutter, seinem georgischen Vater, seiner Großmutter und ihren beiden Katzen beschloss die Familie zu fliehen. Es dauerte 23 Stunden, bis sie Polen erreichten. Zunächst fuhren sie mit dem Zug von Charkiw nach Lwiw und von dort aus nahmen sie ein Taxi. Der Fahrer brachte sie so nah wie möglich an die Grenze. Die restlichen Kilometer mussten sie zu Fuß in der Kälte zurücklegen.

Die vielen Kriege

Ramas hatte nicht wirklich Angst, als der Krieg begann, aber es war auch nicht das erste Mal, dass er ihn erlebte. Die Familie war schon früher gezwungen, aus Donezk zu fliehen, als Russland 2014 in die Region einmarschierte und sein Vater ist ein Veteran aus dem russischen Krieg gegen Georgien im Jahr 2008. Daher hat Ramas schon von klein auf Geschichten über den Krieg gehört.

Aufenthalt in Polen

Als ich Ramas kennenlernte, hatte er gerade einen Tag in Polen verbracht. Zu diesem Zeitpunkt dachte er noch nicht an die Zukunft, es ging ihm nur ums Überleben. Er zog in ein Gebiet in der Nähe von Warschau zu Verwandten. In der Hoffnung auf ein schnelles Ende des Krieges, damit sie nach Hause zurückkehren und ihr Leben neu aufbauen können.

23 timer

Sammen med sin mor, georgiske far, bedstemor og deres to katte besluttede familien at flygte. Det tog dem 23 timer at nå Polen. Først med tog fra Kharkiv til Lviv, og derfra lejede de en taxa. Chaufføren kørte dem så tæt på grænsen som muligt. De måtte gå de resterende kilometer til fods i kulden.

De mange krige

Ramas var ikke rigtig bange, da krigen begyndte, men det var heller ikke første gang, han oplevede den. Familien var tidligere blevet tvunget til at flygte fra Donetsk, da Rusland invaderede regionen i 2014, og hans far er en veteran fra den russiske krig mod Georgien i 2008. Derfor har Ramas hørt historier om krig fra en tidlig alder.

Ophold i Polen

Da vi mødte Ramas, havde han tilbragt en dag i Polen. På det tidspunkt tænkte han ikke på fremtiden, det handlede kun om overlevelse. Han flyttede ind i et område tæt på Warszawa hos nogle familiemedlemmer. Han håbede, at krigen ville slutte hurtigt, så de kunne vende hjem og genopbygge deres liv.

23 stundas

Kopā ar mammu, tēvu, kurš ir gruzīns, vecmāmiņu un diviem kaķiem ģimene izlēma bēgt. Viņi pavadīja 23 stundas ceļā uz Poliju. Sākumā ar vilcienu no Harkivas līdz Ļvivai, kur viņi tālāk noīrēja taksometru. Šoferis viņus aizveda cik tuvu robežai cik vien iespējams, bet viņiem nācās iet ar kājām pāri palikušos kilometrus lielā aukstumā.

Daudzie kari

Ramas nebija ļoti nobijies, kad karš sākās, jo tā arī nebija viņa pirmā reize, kad viņam jāpiedzīvo karš. Viņa ģimene bija spiesta bēgt no Doņeckas apgabala, kad Krievija iebruka 2014.gadā, un viņa tēvs ir kara veterāns no laika, kad Krievija iebruka Gruzijā 2008.gadā.

Palikšana Polijā

Kad satiekam Ramasu, viņš ir pavadījis pirmo dienu Polijā. Tobrīd viņš vēl nedomāja par nākotni, svarīga bija tikai izdzīvošana. Viņš devās dzīvot uz vietu netālu no Varšavas pie saviem radiniekiem. Un cer, ka karš drīz beigsies un viņi varēs atgriezties mājās un sākt savas dzīves no jauna.

Support our work